| | |
| утлума́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утлума́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утлума́чуймо |
| 2 особа | утлума́чуй | утлума́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утлума́чуватиму | утлума́чуватимемо, утлума́чуватимем |
| 2 особа | утлума́чуватимеш | утлума́чуватимете |
| 3 особа | утлума́чуватиме | утлума́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утлума́чую | утлума́чуємо, утлума́чуєм |
| 2 особа | утлума́чуєш | утлума́чуєте |
| 3 особа | утлума́чує | утлума́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утлума́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утлума́чував | утлума́чували |
| жін. р. | утлума́чувала |
| сер. р. | утлума́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| утлума́чуваний |
| Безособова форма |
| утлума́чувано |
| Дієприслівник |
| утлума́чувавши |
