| | |
| утучня́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утучня́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утучня́ймо |
| 2 особа | утучня́й | утучня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утучня́тиму | утучня́тимемо, утучня́тимем |
| 2 особа | утучня́тимеш | утучня́тимете |
| 3 особа | утучня́тиме | утучня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утучня́ю | утучня́ємо, утучня́єм |
| 2 особа | утучня́єш | утучня́єте |
| 3 особа | утучня́є | утучня́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утучня́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утучня́в | утучня́ли |
| жін. р. | утучня́ла |
| сер. р. | утучня́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утучня́вши |
