| ухвали́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (прийняти, затвердити) | ||
| Інфінітив | ухвали́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ухвалі́мо, ухвалі́м | |
| 2 особа | ухвали́ | ухвалі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ухвалю́ | ухва́лимо, ухва́лим |
| 2 особа | ухва́лиш | ухва́лите |
| 3 особа | ухва́лить | ухва́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ухвали́в | ухвали́ли |
| жін.р. | ухвали́ла | |
| сер.р. | ухвали́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ухва́лений | ||
| Безособова форма | ||
| ухва́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| ухвали́вши | ||