| | |
| ухитри́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ухитри́тися, ухитри́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ухитрі́мося, ухитрі́мось, ухитрі́мся |
| 2 особа | ухитри́ся, ухитри́сь | ухитрі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ухитрю́ся, ухитрю́сь | ухитримо́ся, ухитримо́сь, ухитри́мся |
| 2 особа | ухитри́шся | ухитрите́ся, ухитрите́сь |
| 3 особа | ухитри́ться | ухитря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | ухитри́вся, ухитри́всь | ухитри́лися, ухитри́лись |
| жін.р. | ухитри́лася, ухитри́лась |
| сер.р. | ухитри́лося, ухитри́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ухитри́вшись |
