| уцерко́влювання – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | уцерко́влювання | |
| родовий | уцерко́влювання | |
| давальний | уцерко́влюванню | |
| знахідний | уцерко́влювання | |
| орудний | уцерко́влюванням | |
| місцевий | на/в уцерко́влюванні, уцерко́влюванню | |
| кличний | уцерко́влювання* |