| | |
| ясува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ясува́тися, ясува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ясу́ймося, ясу́ймось |
| 2 особа | ясу́йся, ясу́йсь | ясу́йтеся, ясу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ясува́тимуся, ясува́тимусь | ясува́тимемося, ясува́тимемось, ясува́тимемся |
| 2 особа | ясува́тимешся | ясува́тиметеся, ясува́тиметесь |
| 3 особа | ясува́тиметься | ясува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | ясу́юся, ясу́юсь | ясу́ємося, ясу́ємось, ясу́ємся |
| 2 особа | ясу́єшся | ясу́єтеся, ясу́єтесь |
| 3 особа | ясу́ється | ясу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ясу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ясува́вся, ясува́всь | ясува́лися, ясува́лись |
| жін. р. | ясува́лася, ясува́лась |
| сер. р. | ясува́лося, ясува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ясува́вшись |
