| шинкарюва́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | шинкарюва́ння | |
| родовий | шинкарюва́ння | |
| давальний | шинкарюва́нню | |
| знахідний | шинкарюва́ння | |
| орудний | шинкарюва́нням | |
| місцевий | на/у шинкарюва́нні, шинкарюва́нню | |
| кличний | шинкарюва́ння* | |
| [рідко] |