| шумови́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | шумови́тий | шумови́та | шумови́те | шумови́ті |
| родовий | шумови́того | шумови́тої | шумови́того | шумови́тих |
| давальний | шумови́тому | шумови́тій | шумови́тому | шумови́тим |
| знахідний | шумови́тий | шумови́ту | шумови́те | шумови́ті |
| орудний | шумови́тим | шумови́тою | шумови́тим | шумови́тими |
| місцевий | на/у шумови́тому, шумови́тім | на/у шумови́тій | на/у шумови́тому, шумови́тім | на/у шумови́тих |
| [рідко] | ||||