| | |
| шурубу́рити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | шурубу́рити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | шурубу́рімо, шурубу́рім |
| 2 особа | шурубу́ри | шурубу́ріть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | шурубу́ритиму | шурубу́ритимемо, шурубу́ритимем |
| 2 особа | шурубу́ритимеш | шурубу́ритимете |
| 3 особа | шурубу́ритиме | шурубу́ритимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | шурубу́рю | шурубури́мо, шурубу́рим |
| 2 особа | шурубу́риш | шурубури́те |
| 3 особа | шурубу́рить | шурубу́рять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| шурубуря́чи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | шурубу́рив | шурубу́рили |
| жін. р. | шурубу́рила |
| сер. р. | шурубу́рило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| шурубу́ривши |
