| чу́до1 – іменник середнього роду | ||
| (надприродне явище; щось незвичайне; те, що гідне захоплення) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | чу́до | чу́да, чудеса́ |
| родовий | чу́да | чуд, чуде́с |
| давальний | чу́ду, чу́дові | чу́дам, чудеса́м |
| знахідний | чу́до | чу́да, чудеса́ |
| орудний | чу́дом | чу́дами, чудеса́ми |
| місцевий | на/у чу́ді | на/у чу́дах, чудеса́х |
| кличний | чу́до | чу́да, чудеса́ |
| * Але: два, три, чотири чу́да |