| чудотво́рець – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | чудотво́рець | чудотво́рці |
| родовий | чудотво́рця | чудотво́рців |
| давальний | чудотво́рцеві, чудотво́рцю | чудотво́рцям |
| знахідний | чудотво́рця | чудотво́рців |
| орудний | чудотво́рцем | чудотво́рцями |
| місцевий | на/у чудотво́рцеві, чудотво́рцю, чудотво́рці | на/у чудотво́рцях |
| кличний | чудотво́рче | чудотво́рці |