| набу́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (здобути) | ||
| Інфінітив | набу́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набу́дьмо | |
| 2 особа | набу́дь | набу́дьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набу́ду | набу́демо, набу́дем |
| 2 особа | набу́деш | набу́дете |
| 3 особа | набу́де | набу́дуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | набу́в | набули́ |
| жін.р. | набула́ | |
| сер.р. | набуло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| набу́тий | ||
| Безособова форма | ||
| набу́то | ||
| Дієприслівник | ||
| набу́вши | ||