| | |
| набу́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (побути довго, досхочу) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | набу́тися, набу́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | набу́дьмося, набу́дьмось |
| 2 особа | набу́дься | набу́дьтеся, набу́дьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | набу́дуся, набу́дусь | набу́демося, набу́демось, набу́демся |
| 2 особа | набу́дешся | набу́детеся, набу́детесь |
| 3 особа | набу́деться | набу́дуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | набу́вся, набу́всь | набули́ся, набули́сь |
| жін.р. | набула́ся, набула́сь |
| сер.р. | набуло́ся, набуло́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| набу́вшись |
