| надуши́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (натиснути; знищити велику кількість) | ||
| Інфінітив | надуши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | надуші́мо, надуші́м | |
| 2 особа | надуши́ | надуші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | надушу́ | наду́шимо, наду́шим |
| 2 особа | наду́шиш | наду́шите |
| 3 особа | наду́шить | наду́шать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | надуши́в | надуши́ли |
| жін.р. | надуши́ла | |
| сер.р. | надуши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наду́шений | ||
| Безособова форма | ||
| наду́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| надуши́вши | ||