| | |
| насторо́жувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | насторо́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | насторо́жуймо |
| 2 особа | насторо́жуй | насторо́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | насторо́жуватиму | насторо́жуватимемо, насторо́жуватимем |
| 2 особа | насторо́жуватимеш | насторо́жуватимете |
| 3 особа | насторо́жуватиме | насторо́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | насторо́жую | насторо́жуємо, насторо́жуєм |
| 2 особа | насторо́жуєш | насторо́жуєте |
| 3 особа | насторо́жує | насторо́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| насторо́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | насторо́жував | насторо́жували |
| жін. р. | насторо́жувала |
| сер. р. | насторо́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| насторо́жувавши |
