| наусти́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (навчити, наставити; підмовити) | ||
| Інфінітив | наусти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наусті́мо, наусті́м | |
| 2 особа | наусти́ | наусті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наущу́ | наустимо́, наусти́м |
| 2 особа | наусти́ш | наустите́ |
| 3 особа | наусти́ть | наустя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наусти́в | наусти́ли |
| жін.р. | наусти́ла | |
| сер.р. | наусти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наусти́вши | ||