націєтво́рчий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | націєтво́рчий | націєтво́рча | націєтво́рче | націєтво́рчі |
родовий | націєтво́рчого | націєтво́рчої | націєтво́рчого | націєтво́рчих |
давальний | націєтво́рчому | націєтво́рчій | націєтво́рчому | націєтво́рчим |
знахідний | націєтво́рчий | націєтво́рчу | націєтво́рче | націєтво́рчі |
орудний | націєтво́рчим | націєтво́рчою | націєтво́рчим | націєтво́рчими |
місцевий | на/у націєтво́рчому, націєтво́рчім | на/у націєтво́рчій | на/у націєтво́рчому, націєтво́рчім | на/у націєтво́рчих |