| нудьгу́ючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | нудьгу́ючий | нудьгу́юча | нудьгу́юче | нудьгу́ючі |
| родовий | нудьгу́ючого | нудьгу́ючої | нудьгу́ючого | нудьгу́ючих |
| давальний | нудьгу́ючому | нудьгу́ючій | нудьгу́ючому | нудьгу́ючим |
| знахідний | нудьгу́ючий, нудьгу́ючого | нудьгу́ючу | нудьгу́юче | нудьгу́ючі, нудьгу́ючих |
| орудний | нудьгу́ючим | нудьгу́ючою | нудьгу́ючим | нудьгу́ючими |
| місцевий | на/у нудьгу́ючому, нудьгу́ючім | на/у нудьгу́ючій | на/у нудьгу́ючому, нудьгу́ючім | на/у нудьгу́ючих |