| об’єдна́вчий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | об’єдна́вчий | об’єдна́вча | об’єдна́вче | об’єдна́вчі |
| родовий | об’єдна́вчого | об’єдна́вчої | об’єдна́вчого | об’єдна́вчих |
| давальний | об’єдна́вчому | об’єдна́вчій | об’єдна́вчому | об’єдна́вчим |
| знахідний | об’єдна́вчий | об’єдна́вчу | об’єдна́вче | об’єдна́вчі |
| орудний | об’єдна́вчим | об’єдна́вчою | об’єдна́вчим | об’єдна́вчими |
| місцевий | на/в об’єдна́вчому, об’єдна́вчім | на/в об’єдна́вчій | на/в об’єдна́вчому, об’єдна́вчім | на/в об’єдна́вчих |