| | |
| об’є́днувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | об’є́днувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | об’є́днуймо |
| 2 особа | об’є́днуй | об’є́днуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | об’є́днуватиму | об’є́днуватимемо, об’є́днуватимем |
| 2 особа | об’є́днуватимеш | об’є́днуватимете |
| 3 особа | об’є́днуватиме | об’є́днуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | об’є́дную | об’є́днуємо, об’є́днуєм |
| 2 особа | об’є́днуєш | об’є́днуєте |
| 3 особа | об’є́днує | об’є́днують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| об’є́днуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | об’є́днував | об’є́днували |
| жін. р. | об’є́днувала |
| сер. р. | об’є́днувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| об’є́днуваний |
| Безособова форма |
| об’є́днувано |
| Дієприслівник |
| об’є́днувавши |
