| | |
| обізли́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обізли́тися, обізли́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обізлі́мося, обізлі́мось, обізлі́мся |
| 2 особа | обізли́ся, обізли́сь | обізлі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обізлю́ся, обізлю́сь | обізлимо́ся, обізлимо́сь, обізли́мся |
| 2 особа | обізли́шся | обізлите́ся, обізлите́сь |
| 3 особа | обізли́ться | обізля́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обізли́вся, обізли́всь | обізли́лися, обізли́лись |
| жін.р. | обізли́лася, обізли́лась |
| сер.р. | обізли́лося, обізли́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обізли́вшись |
