| | |
| обезгла́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезгла́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезгла́влюймо |
| 2 особа | обезгла́влюй | обезгла́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезгла́влюватиму | обезгла́влюватимемо, обезгла́влюватимем |
| 2 особа | обезгла́влюватимеш | обезгла́влюватимете |
| 3 особа | обезгла́влюватиме | обезгла́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезгла́влюю | обезгла́влюємо, обезгла́влюєм |
| 2 особа | обезгла́влюєш | обезгла́влюєте |
| 3 особа | обезгла́влює | обезгла́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезгла́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезгла́влював | обезгла́влювали |
| жін. р. | обезгла́влювала |
| сер. р. | обезгла́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обезгла́влюваний |
| Безособова форма |
| обезгла́влювано |
| Дієприслівник |
| обезгла́влювавши |
