| обезглу́здити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обезглу́здити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обезглу́здьмо | |
| 2 особа | обезглу́здь | обезглу́здьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обезглу́жджу | обезглу́здимо, обезглу́здим |
| 2 особа | обезглу́здиш | обезглу́здите |
| 3 особа | обезглу́здить | обезглу́здять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обезглу́здив | обезглу́здили |
| жін.р. | обезглу́здила | |
| сер.р. | обезглу́здило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обезглу́здивши | ||