| | |
| обето́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обето́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обето́нюймо |
| 2 особа | обето́нюй | обето́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обето́нюватиму | обето́нюватимемо, обето́нюватимем |
| 2 особа | обето́нюватимеш | обето́нюватимете |
| 3 особа | обето́нюватиме | обето́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обето́нюю | обето́нюємо, обето́нюєм |
| 2 особа | обето́нюєш | обето́нюєте |
| 3 особа | обето́нює | обето́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обето́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обето́нював | обето́нювали |
| жін. р. | обето́нювала |
| сер. р. | обето́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обето́нюваний |
| Безособова форма |
| обето́нювано |
| Дієприслівник |
| обето́нювавши |
