| | |
| обку́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обку́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обку́рюймо |
| 2 особа | обку́рюй | обку́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обку́рюватиму | обку́рюватимемо, обку́рюватимем |
| 2 особа | обку́рюватимеш | обку́рюватимете |
| 3 особа | обку́рюватиме | обку́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обку́рюю | обку́рюємо, обку́рюєм |
| 2 особа | обку́рюєш | обку́рюєте |
| 3 особа | обку́рює | обку́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обку́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обку́рював | обку́рювали |
| жін. р. | обку́рювала |
| сер. р. | обку́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обку́рюваний |
| Безособова форма |
| обку́рювано |
| Дієприслівник |
| обку́рювавши |
