| | |
| обле́жувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обле́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обле́жуймо |
| 2 особа | обле́жуй | обле́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обле́жуватиму | обле́жуватимемо, обле́жуватимем |
| 2 особа | обле́жуватимеш | обле́жуватимете |
| 3 особа | обле́жуватиме | обле́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обле́жую | обле́жуємо, обле́жуєм |
| 2 особа | обле́жуєш | обле́жуєте |
| 3 особа | обле́жує | обле́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обле́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обле́жував | обле́жували |
| жін. р. | обле́жувала |
| сер. р. | обле́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обле́жувавши |
