| облу́паний1 – дієприкметник | ||||
| (від: облупа”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | облу́паний | облу́пана | облу́пане | облу́пані |
| родовий | облу́паного | облу́паної | облу́паного | облу́паних |
| давальний | облу́паному | облу́паній | облу́паному | облу́паним |
| знахідний | облу́паний | облу́пану | облу́пане | облу́пані |
| орудний | облу́паним | облу́паною | облу́паним | облу́паними |
| місцевий | на/в облу́паному, облу́панім | на/в облу́паній | на/в облу́паному, облу́панім | на/в облу́паних |
| [діал.] | ||||