| облупи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | облупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | облупі́мо, облупі́м | |
| 2 особа | облупи́ | облупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | облуплю́ | облу́пимо, облу́пим |
| 2 особа | облу́пиш | облу́пите |
| 3 особа | облу́пить | облу́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | облупи́в | облупи́ли |
| жін.р. | облупи́ла | |
| сер.р. | облупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| облу́плений | ||
| Безособова форма | ||
| облу́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| облупи́вши | ||