| облу́плений1 – дієприкметник | ||||
| (від: облупи”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | облу́плений | облу́плена | облу́плене | облу́плені |
| родовий | облу́пленого | облу́пленої | облу́пленого | облу́плених |
| давальний | облу́пленому | облу́пленій | облу́пленому | облу́пленим |
| знахідний | облу́плений | облу́плену | облу́плене | облу́плені |
| орудний | облу́пленим | облу́пленою | облу́пленим | облу́пленими |
| місцевий | на/в облу́пленому, облу́пленім | на/в облу́пленій | на/в облу́пленому, облу́пленім | на/в облу́плених |