| | |
| обов’я́зувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обов’я́зувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обов’я́зуймо |
| 2 особа | обов’я́зуй | обов’я́зуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обов’я́зуватиму | обов’я́зуватимемо, обов’я́зуватимем |
| 2 особа | обов’я́зуватимеш | обов’я́зуватимете |
| 3 особа | обов’я́зуватиме | обов’я́зуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обов’я́зую | обов’я́зуємо, обов’я́зуєм |
| 2 особа | обов’я́зуєш | обов’я́зуєте |
| 3 особа | обов’я́зує | обов’я́зують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обов’я́зуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обов’я́зував | обов’я́зували |
| жін. р. | обов’я́зувала |
| сер. р. | обов’я́зувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обов’я́зуваний |
| Безособова форма |
| обов’я́зувано |
| Дієприслівник |
| обов’я́зувавши |
