| | |
| обо́жнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обо́жнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обо́жнюймо |
| 2 особа | обо́жнюй | обо́жнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́жнюватиму | обо́жнюватимемо, обо́жнюватимем |
| 2 особа | обо́жнюватимеш | обо́жнюватимете |
| 3 особа | обо́жнюватиме | обо́жнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́жнюю | обо́жнюємо, обо́жнюєм |
| 2 особа | обо́жнюєш | обо́жнюєте |
| 3 особа | обо́жнює | обо́жнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обо́жнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обо́жнював | обо́жнювали |
| жін. р. | обо́жнювала |
| сер. р. | обо́жнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обо́жнюваний |
| Безособова форма |
| обо́жнювано |
| Дієприслівник |
| обо́жнювавши |