| | |
| обручи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обручи́тися, обручи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обручі́мося, обручі́мось, обручі́мся |
| 2 особа | обручи́ся, обручи́сь | обручі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обручу́ся, обручу́сь | обру́чимося, обру́чимось, обру́чимся |
| 2 особа | обру́чишся | обру́читеся, обру́читесь |
| 3 особа | обру́читься | обру́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обручи́вся, обручи́всь | обручи́лися, обручи́лись |
| жін.р. | обручи́лася, обручи́лась |
| сер.р. | обручи́лося, обручи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обручи́вшись |
