| | |
| обсві́дчитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обсві́дчитися, обсві́дчитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обсві́дчмося, обсві́дчмось, обсві́дчімося, обсві́дчімось, обсві́дчімся |
| 2 особа | обсві́дчся, обсві́дчися, обсві́дчись | обсві́дчтеся, обсві́дчтесь, обсві́дчіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обсві́дчуся, обсві́дчусь | обсві́дчимося, обсві́дчимось, обсві́дчимся |
| 2 особа | обсві́дчишся | обсві́дчитеся, обсві́дчитесь |
| 3 особа | обсві́дчиться | обсві́дчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обсві́дчився, обсві́дчивсь | обсві́дчилися, обсві́дчились |
| жін.р. | обсві́дчилася, обсві́дчилась |
| сер.р. | обсві́дчилося, обсві́дчилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обсві́дчившись |
