| | |
| обста́витися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обста́витися, обста́витись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обста́вмося, обста́вмось |
| 2 особа | обста́вся | обста́втеся, обста́втесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обста́влюся, обста́влюсь | обста́вимося, обста́вимось, обста́вимся |
| 2 особа | обста́вишся | обста́витеся, обста́витесь |
| 3 особа | обста́виться | обста́вляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обста́вився, обста́вивсь | обста́вилися, обста́вились |
| жін.р. | обста́вилася, обста́вилась |
| сер.р. | обста́вилося, обста́вилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обста́вившись |
