| | | | |
| окільцьо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | окільцьо́ваний | окільцьо́вана | окільцьо́ване | окільцьо́вані |
| родовий | окільцьо́ваного | окільцьо́ваної | окільцьо́ваного | окільцьо́ваних |
| давальний | окільцьо́ваному | окільцьо́ваній | окільцьо́ваному | окільцьо́ваним |
| знахідний | окільцьо́ваний, окільцьо́ваного | окільцьо́вану | окільцьо́ване | окільцьо́вані, окільцьо́ваних |
| орудний | окільцьо́ваним | окільцьо́ваною | окільцьо́ваним | окільцьо́ваними |
| місцевий | на/в окільцьо́ваному, окільцьо́ванім | на/в окільцьо́ваній | на/в окільцьо́ваному, окільцьо́ванім | на/в окільцьо́ваних |
