| | |
| оморо́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оморо́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оморо́чуймо |
| 2 особа | оморо́чуй | оморо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оморо́чуватиму | оморо́чуватимемо, оморо́чуватимем |
| 2 особа | оморо́чуватимеш | оморо́чуватимете |
| 3 особа | оморо́чуватиме | оморо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оморо́чую | оморо́чуємо, оморо́чуєм |
| 2 особа | оморо́чуєш | оморо́чуєте |
| 3 особа | оморо́чує | оморо́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оморо́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оморо́чував | оморо́чували |
| жін. р. | оморо́чувала |
| сер. р. | оморо́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оморо́чувавши |
