| | |
| омо́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | омо́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | омо́чуймо |
| 2 особа | омо́чуй | омо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | омо́чуватиму | омо́чуватимемо, омо́чуватимем |
| 2 особа | омо́чуватимеш | омо́чуватимете |
| 3 особа | омо́чуватиме | омо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | омо́чую | омо́чуємо, омо́чуєм |
| 2 особа | омо́чуєш | омо́чуєте |
| 3 особа | омо́чує | омо́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| омо́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | омо́чував | омо́чували |
| жін. р. | омо́чувала |
| сер. р. | омо́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| омо́чуваний |
| Безособова форма |
| омо́чувано |
| Дієприслівник |
| омо́чувавши |
