| | |
| орієнтува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | орієнтува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | орієнту́ймо |
| 2 особа | орієнту́й | орієнту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | орієнтува́тиму | орієнтува́тимемо, орієнтува́тимем |
| 2 особа | орієнтува́тимеш | орієнтува́тимете |
| 3 особа | орієнтува́тиме | орієнтува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | орієнту́ю | орієнту́ємо, орієнту́єм |
| 2 особа | орієнту́єш | орієнту́єте |
| 3 особа | орієнту́є | орієнту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| орієнту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | орієнтува́в | орієнтува́ли |
| жін. р. | орієнтува́ла |
| сер. р. | орієнтува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| орієнто́ваний |
| Безособова форма |
| орієнто́вано |
| Дієприслівник |
| орієнтува́вши |
