| осві́дчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | осві́дчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | осві́дчмо | |
| 2 особа | осві́дч | осві́дчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осві́дчу | осві́дчимо, осві́дчим |
| 2 особа | осві́дчиш | осві́дчите |
| 3 особа | осві́дчить | осві́дчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | осві́дчив | осві́дчили |
| жін.р. | осві́дчила | |
| сер.р. | осві́дчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| осві́дчивши | ||