| | |
| осві́дчитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осві́дчитися, осві́дчитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осві́дчмося, осві́дчмось, осві́дчімося, осві́дчімось, осві́дчімся |
| 2 особа | осві́дчся, осві́дчися, осві́дчись | осві́дчтеся, осві́дчтесь, осві́дчіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́дчуся, осві́дчусь | осві́дчимося, осві́дчимось, осві́дчимся |
| 2 особа | осві́дчишся | осві́дчитеся, осві́дчитесь |
| 3 особа | осві́дчиться | осві́дчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | осві́дчився, осві́дчивсь | осві́дчилися, осві́дчились |
| жін.р. | осві́дчилася, осві́дчилась |
| сер.р. | осві́дчилося, осві́дчилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осві́дчившись |
