| | |
| осві́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (освітлювати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осві́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осві́чуймо |
| 2 особа | осві́чуй | осві́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́чуватиму | осві́чуватимемо, осві́чуватимем |
| 2 особа | осві́чуватимеш | осві́чуватимете |
| 3 особа | осві́чуватиме | осві́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́чую | осві́чуємо, осві́чуєм |
| 2 особа | осві́чуєш | осві́чуєте |
| 3 особа | осві́чує | осві́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осві́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осві́чував | осві́чували |
| жін. р. | осві́чувала |
| сер. р. | осві́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осві́чуваний |
| Безособова форма |
| осві́чувано |
| Дієприслівник |
| осві́чувавши |
