| | |
| осмі́люватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осмі́люватися, осмі́люватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осмі́люймося, осмі́люймось |
| 2 особа | осмі́люйся, осмі́люйсь | осмі́люйтеся, осмі́люйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́люватимуся, осмі́люватимусь | осмі́люватимемося, осмі́люватимемось, осмі́люватимемся |
| 2 особа | осмі́люватимешся | осмі́люватиметеся, осмі́люватиметесь |
| 3 особа | осмі́люватиметься | осмі́люватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́лююся, осмі́лююсь | осмі́люємося, осмі́люємось, осмі́люємся |
| 2 особа | осмі́люєшся | осмі́люєтеся, осмі́люєтесь |
| 3 особа | осмі́люється | осмі́люються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осмі́люючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осмі́лювався, осмі́лювавсь | осмі́лювалися, осмі́лювались |
| жін. р. | осмі́лювалася, осмі́лювалась |
| сер. р. | осмі́лювалося, осмі́лювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осмі́лювавшись |
