| | |
| осму́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осму́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осму́чуймо |
| 2 особа | осму́чуй | осму́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осму́чуватиму | осму́чуватимемо, осму́чуватимем |
| 2 особа | осму́чуватимеш | осму́чуватимете |
| 3 особа | осму́чуватиме | осму́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осму́чую | осму́чуємо, осму́чуєм |
| 2 особа | осму́чуєш | осму́чуєте |
| 3 особа | осму́чує | осму́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осму́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осму́чував | осму́чували |
| жін. р. | осму́чувала |
| сер. р. | осму́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осму́чувавши |
