| | |
| остро́жити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | остро́жити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | остро́жмо |
| 2 особа | остро́ж | остро́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | остро́житиму | остро́житимемо, остро́житимем |
| 2 особа | остро́житимеш | остро́житимете |
| 3 особа | остро́житиме | остро́житимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | остро́жу | остро́жимо, остро́жим |
| 2 особа | остро́жиш | остро́жите |
| 3 особа | остро́жить | остро́жать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| остро́жачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | остро́жив | остро́жили |
| жін. р. | остро́жила |
| сер. р. | остро́жило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| остро́живши |
