| | |
| оторо́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оторо́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оторо́чуймо |
| 2 особа | оторо́чуй | оторо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оторо́чуватиму | оторо́чуватимемо, оторо́чуватимем |
| 2 особа | оторо́чуватимеш | оторо́чуватимете |
| 3 особа | оторо́чуватиме | оторо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оторо́чую | оторо́чуємо, оторо́чуєм |
| 2 особа | оторо́чуєш | оторо́чуєте |
| 3 особа | оторо́чує | оторо́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оторо́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оторо́чував | оторо́чували |
| жін. р. | оторо́чувала |
| сер. р. | оторо́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оторо́чувавши |
