| | |
| отото́жнюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | отото́жнюватися, отото́жнюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | отото́жнюймося, отото́жнюймось |
| 2 особа | отото́жнюйся, отото́жнюйсь | отото́жнюйтеся, отото́жнюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отото́жнюватимуся, отото́жнюватимусь | отото́жнюватимемося, отото́жнюватимемось, отото́жнюватимемся |
| 2 особа | отото́жнюватимешся | отото́жнюватиметеся, отото́жнюватиметесь |
| 3 особа | отото́жнюватиметься | отото́жнюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отото́жнююся, отото́жнююсь | отото́жнюємося, отото́жнюємось, отото́жнюємся |
| 2 особа | отото́жнюєшся | отото́жнюєтеся, отото́жнюєтесь |
| 3 особа | отото́жнюється | отото́жнюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| отото́жнюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | отото́жнювався, отото́жнювавсь | отото́жнювалися, отото́жнювались |
| жін. р. | отото́жнювалася, отото́жнювалась |
| сер. р. | отото́жнювалося, отото́жнювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| отото́жнювавшись |