| оточе́нець – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | оточе́нець | оточе́нці |
| родовий | оточе́нця | оточе́нців |
| давальний | оточе́нцеві, оточе́нцю | оточе́нцям |
| знахідний | оточе́нця | оточе́нців |
| орудний | оточе́нцем | оточе́нцями |
| місцевий | на/в оточе́нцеві, оточе́нці, оточе́нцю | на/в оточе́нцях |
| кличний | оточе́нцю | оточе́нці |
| [розм.] |