| отуре́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | отуре́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | отуре́чмо | |
| 2 особа | отуре́ч | отуре́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | отуре́чу | отуре́чимо, отуре́чим |
| 2 особа | отуре́чиш | отуре́чите |
| 3 особа | отуре́чить | отуре́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | отуре́чив | отуре́чили |
| жін.р. | отуре́чила | |
| сер.р. | отуре́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| отуре́чений | ||
| Безособова форма | ||
| отуре́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| отуре́чивши | ||