| | |
| отуре́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | отуре́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | отуре́чуймо |
| 2 особа | отуре́чуй | отуре́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отуре́чуватиму | отуре́чуватимемо, отуре́чуватимем |
| 2 особа | отуре́чуватимеш | отуре́чуватимете |
| 3 особа | отуре́чуватиме | отуре́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отуре́чую | отуре́чуємо, отуре́чуєм |
| 2 особа | отуре́чуєш | отуре́чуєте |
| 3 особа | отуре́чує | отуре́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| отуре́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | отуре́чував | отуре́чували |
| жін. р. | отуре́чувала |
| сер. р. | отуре́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| отуре́чуваний |
| Безособова форма |
| отуре́чувано |
| Дієприслівник |
| отуре́чувавши |
