| | |
| очу́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | очу́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | очу́нюймо |
| 2 особа | очу́нюй | очу́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | очу́нюватиму | очу́нюватимемо, очу́нюватимем |
| 2 особа | очу́нюватимеш | очу́нюватимете |
| 3 особа | очу́нюватиме | очу́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | очу́нюю | очу́нюємо, очу́нюєм |
| 2 особа | очу́нюєш | очу́нюєте |
| 3 особа | очу́нює | очу́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| очу́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | очу́нював | очу́нювали |
| жін. р. | очу́нювала |
| сер. р. | очу́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| очу́нюваний |
| Безособова форма |
| очу́нювано |
| Дієприслівник |
| очу́нювавши |
